Міф №1. Остеопатія лікує.
Цей міф – мабуть, найбільший біль остеопатії. Суть в тому, що він підміняє ключові поняття методу. Як наслідок метод змушують грати не на своєму полі і за чужими правилами. А в таких умовах він неодмінно програє і виглядає при цьому не найкращим чином.
Тема напряжна і серйозна, тому цей міф детально і без жартів.
Основна мета остеопатії – відновити нормальну саморегуляцію організму.
Яким чином?
Покращити роботу ключових систем організму. Незалежно від того, як вони працюють на даний момент.
Якщо щось добре – зробити так, щоб працювало ще краще. Якщо щось працює погано – створити умови в котрих робота могла б поліпшитись.
Конкретніше?
Ключовими показниками ефективності є рухливість тканин. Усіх. В тому числі і рідких сполучних, як то кров, лімфа чи ліквор. От з ними остеопат і працює.
Незалежно від того, є у пацієнта сформована хвороба, чи лише певний функціональний стан. Увага фіксується на зовсім інших речах.
Це називається робота у полі здоров’я.
Так працюють більшість психологів і частково фізичні терапевти.
А найбільш наближені до такого підходу ерготерапевти.
В результаті остеопатичної роботи поліпшується загальний функціональний стан організму, зменшується турбуюча симптоматика і як наслідок зростає рівень якості життя.
Хвороба чи стан при цьому можуть як зникнути, так і фактично залишитися. Але людина при цьому може більше, а страждає менше. Ну або зовсім не страждає, тут вже від конкретики залежить.
Окай. Наче непогано. Що може піти не так?
Елементарно. Вимірювати ефективність остеопатії по її здатності саме лікувати хвороби.
Не зменшувати симптоматику, збільшувати якість життя, підвищувати ресурсний потенціал організму, а саме лікувати хворобу.
Що з цього може вийти? А нічого хорошого. Цей інструмент не розрахований на такі задачі.
Для цього у нас ціла evidence base medicine є, з протоколами, клінічними настановами і фаховим подрібненням під практично будь яку задачу.
Метою EBM в першу чергу є взаємодія з полем хвороби. Зануритись з головою у патологію це саме про сучасну медицину. І вона тут працює на межі можливого.
Це норм. Різні інструменти і підходи для різних задач.
І якщо вам на очі потрапляє будь яка критика остеопатії, то суть її зводиться все до того ж. “Остеопатія не лікує хвороби”. А правда в тому, що вона і не повинна їх лікувати. І це було зазначено з самого початку створення методу Стіллом.
Для пацієнта така підміна понять також може бути шкідливою, адже йому просто хочеться нормальної якості життя, а для цього треба розуміти куди йти в першу чергу.
Є випадки де потрібна початкова робота лікаря, є випадки де лікар і остеопат можуть працювати паралельно, є запити де лікарю в принципі робити поки нічого.
Але якщо іти лікуватись до остеопата, а збільшувати якість життя до лікаря, то незадоволені будуть усі.
Принцип з “лікуванням хвороб”, до речі, буде справедливий до усіх допоміжних, відновних і реабілітаційних методик.
Тож чим чіткіше ви будете розуміти який інструмент де застосовувати, тим кращий результат отримаєте.
Міф №2. Остеопатія точна.
Мабуть ви чули ці історії про те, що остеопат може з надзвичайною точністю визначити найдрібніше порушення використовуючи лише власні руки? (...і вилікувати за один сеанс, лол)
Якщо коротко – ні, не може.
Точність – це взагалі не про людський організм, бо він вміє дивувати. І далеко не про руки, по тій же причині.
Ок, приклад. Були колись у ортопеда-травматолога? Він спочатку проведе купу мануальних тестів, а потім все рівно відправить на інструментальне дообстеження.
Але як ми з вами зрозуміли з минулого міфу, порівнювати остеопата і лікаря не варто, бо вони у різних підходах працюють.
Як це взагалі працює?
Руки остеопата, як і будь якої людини напхані різноманітними датчиками – рецепторами. Особливість остеопата у тому, що він довго і нудно вчиться отримувати з них більше інформації і якісніше її інтерпретувати.
Тому може з тою чи іншою вірогідністю ПРИПУСКАТИ ті чи інакші стани, метрики чи особливості.
Чим більше у остеопата досвіду, тим повніші і якісніші будуть інтерпретації. І тим якісніше він зможе на їх базі зробити життя пацієнта кращим.
Я більше того скажу, у остеопатії є ще й до дідька різних цікавих тестів функціональних з цього приводу. І можна цілий сеанс тільки тестуванням займатись.
А якщо додати кінезіологічні тести, то можна зарядитись у тестування взагалі на цілий день. Було б лише бажання.
Але це будуть ті ж самі функціональні тести, що виконані руками, і котрі не підходять для повноцінної медичної діагностики.
Тому повертаємось до висновку минулого міфу.
Не намагайтесь витиснути із остеопата точну діагностику на кшталт інструментальної. І не сприймайте результати тестів як медичний діагноз.
Хочете щось запитати у остеопата? Запитайте краще, що вам робити далі.
Міф №3. Остеопатія це про кістки
Здавалося б логічним, адже корінь Os – це кістка латиною.
Але назву вигадував чувак у 1874 році для власного методу. Неймінг, як на мене, вдалий, але сильно прикопуватись я б не став. Врешті ні у кого ж не виникає питань, чому яблуко – це не надто дешева техніка.
Повернемось до суті.
Навіщо мені остеопат, коли у мене не болить спина? Мабуть топове питання яке я чув.
Добре. Ще раз на початок історії, де я розповідав за суть методу.
Остеопатія це не про кістки. Це про саморегуляцію. І про баланс також.
Від того, як саме взаємодіють між собою різні частини організму залежить те, наскільки добре людина почувається.
Остеопатія розглядає взаємозв’язок структури і функції.
Тобто як воно виглядає і як воно працює.
Мова йде про тканини. Усі. Кісткову, м’язову, сполучну, нервову. Ці тканини організовані у органи і системи органів, і знаходяться у відносно закритій системі.
Одна така система не так давно червоний родстер у космос запустила. Розумієте могутність функції?
І як цілісний метод, остеопатія розглядає складні взаємозв’язки цієї організації. Очевидні і не дуже.
Тож метод глобальний. Застосовувати можна дуже широко. Доцільність застосування впирається лише в конкретні задачі окремо взятого випадку.
Але про це давайте окремо.
Міф №4. Остеопатія всемогутня.
Це дуже підступна хиба, при чому як пацієнта, так і для терапевта.
Остеопатія працює з системою взаємозв’язків і саморегуляцією. Це ми вже зрозуміли.
При такому підході з остеопатії можна вилучити принаймні б трішечки користі у більшості ситуацій, котрі стосуються здоров’я.
Але остеопатія це інструмент для роботи з саморегуляцією. І її актуальність буде напряму залежати від ситуації, де цей інструмент застосовують.
Отже будуть випадки, де остеопатія буде працюватиме настільки добре, що інші інструменти будуть не потрібні взагалі.
Будуть випадки, де з остеопатія буде доповнювати і посилювати інший терапевтичний підхід.
Будуть випадки, де з остеопатією виходитиме краще, аніж без неї.
Але випадки, де остеопатія взагалі не буде працювати також будуть.
І всі ці чотири варіанти нормальні.
“Мистецтво” полягає у тому, щоб зрозуміти в якому випадку застосовувати цей інструмент і отримувати від нього користь. А підступ в тому, що відповідальність за розуміння лежить більше на терапевті, аніж на пацієнті.
Причина проста. Остеопати не працюють безкоштовно. Здебільшого.
Тому є низка ситуацій, де важливо адекватно оцінювати ресурсні можливості.
І ефективність буде залежати від того, наскільки прозорими та зрозумілими будуть домовленості терапевта і пацієнта.
У міфі про всемогутність я не розглядаю ситуації з комплексом Бога у терапевта, та приписування пацієнтом здатності остеопатії лікувати хвороби.
Міф №5. Остеопатія це швидко або міф про єдиний сеанс
Взагалі це не тільки про остеопатію. Це про всю лікувально-оздоровчу сферу.
Люди взагалі прагнуть вирішувати свої проблеми максимально швидко. Це природнє і зрозуміле бажання. Але коли справа стосується здоров’я, то воно грає досить злий жарт.
Людський організм взагалі не надто здатен до швидких змін. Передусім через те, що складний. Клітини складаються у тканини, тканини у органи, органи у системи, а системи у єдиний організм. Все це повинно якось у купі працювати. І працювати злагоджено.
А збій може статись на будь якому рівні організації. І еволюція постаралася зробити так, щоб через окремий збій у роботі вся ця система не розвалилася, а могла функціонувати і передати свої гени далі.
Отже будь які зміни у будь якій частині організму неодмінно викликають цілу ланцюгову реакцію з підлаштувань у роботі усіх інших частин. Це називається адаптацією.
Якщо вона вдається погано, то включаються підлаштування другого рівню, де частини організму для стабілізації починають виконувати не свою роботу настільки, наскільки сил та міцності вистачить. Це називається компенсацією.
І те, і інше, здебільшого, не миттєвий процес. І потребує часу, щоб все не полетіло шкереберть.
Але абсолютно усім людям хочеться миттєвого вирішення ситуації, котра знижує якість їх життя. Різниця у тому, що одні люди здатні це бажання контролювати у адекватних межах, а інші ні.
Фізіологічні зміни – це завжди час. Який саме напряму залежить від складності завдання і адекватності запиту. Саме тому найшвидші рішення, частіше за все мають не просто тимчасовий характер, але ще й здатні створювати більше проблем, аніж було раніше.
Банальний приклад. Біль при травмі.
Біль – це сигнал. Він свідчить про те, що в тілі халепа. І це неприємний сигнал, отримувати котрий людина буде уникати. Тож, окрім інформування біль має ще і стримуючу функцію.
А що буде, коли біль прибрати повністю до того, як травмована частина тіла відновиться?
Людину нічого більше не буде стримувати від повторної травматизації.
Тобто простим рішенням проблема не тільки не вирішується, а посилюється.
Чим довше проблема існує у тілі, тим поступовішим буде її вирішення.
І хоча в певних випадках остеопатія і здатна суттєво покращити стан організму у досить нетривалий термін, не варто очікувати від цього методу миттєвих результатів, особливо відразу після сеансу.
І більше того, не варто очікувати, що проблема, з якою організм вчився жити роками може зникнути за один сеанс.
Міф №6. Остеопатія це дорого
Один з найпопулярніших закидів від...та мабуть усіх, хто працює в оздоровчій сфері і бере гроші за свою роботу.
Середня вартість сеансу остеопатії в Києві, наприклад, 50 баксів. Залежно від фахівця. Приблизно такий же, як і у психотерапевтів.
На перший погляд, враховуючи середню зарплату по країні, це наче і не малі гроші. І спеціалісти у суміжних методиках за сеанс беруть менше. Але є нюанс.
Нюанс цей називається – терапевтичний курс. Тобто загальна кількість виконаної роботи за період часу.
Це нормальна практика.
Будь яка терапія займає час. Чому, я пояснював вище.
І кожен інструмент роботи з тілом має певну логіку з періодичності втручань, для досягнення мети.
Метафоричний і зрозумілий приклад з минулого міфу.
Яким би класним не був тренер і тренажери – пресс кубиками за одне тренування не з’явиться.
Тож до ціноутворення.
У остеопатії практично ніколи немає поняття фіксованого курсу. Типу 10 сеансів, як в масажі, наприклад.
Причина проста – складне прогнозування і досить тривалі інтервали між сеансами.
Тобто. Найкоротший термін між сеансами – тиждень. Винятки бувають, але на те вони і винятки. А в середньому 2-3 тижні. Інколи довше. Помножте на 10 сеансів. А тепер допустіть вірогідність, що проблема вирішилась на третьому. А заплатили відразу за десять. А пройшло вже пару місяців. Власне тому курсів і немає.
Але якщо порівнювати різні інструменти за показниками ефективності на проміжок часу то результати дуже цікаві.
Наприклад, візьмемо хронічний біль у попереку. Припустимо, що він викликаний не хворобою, а некоректним способом життя (сидяча робота, аграрні розваги, неадекватне навантаження, тощо).
Для порівняння візьмемо простий метод з науково доведеною ефективністю – кінезіотерапію (це вправи, коли що).
І зауважу, що жоден з існуючих в світі методів не може дати 100% гарантії вирішення цієї проблеми. Лише більшу чи меншу статистичну вірогідність по одному чи декільком параметрах.
Остеопат на місяць може виконати максимум 4 сеанси. Орієнтовний прогноз до вирішення 4-8 тижнів. Але реально це 5 сеансів за 8 тижнів. Тобто якщо брати середній прайс остеопата по Києву, за місяць максимум це буде $200, реально $150.
Для порівняння візьмемо мінімальний курс у відомій мережі центрів фізичної терапії. Я вибрав таку, котру поважаю настільки, що за потреби відправляю туди своїх пацієнтів. І більш того піду сам, якщо знадобиться. Прогноз приблизно такий же – 4-8 тижнів.
Програма мінімум на місяць включає консультацію лікаря, діагностику фізичного терапевта, 8 індивідуальних занять з кінезіотерапії та складання програми домашніх вправ. Встрягне це в $250. Хоча суму можна суттєво розширити застосуванням додаткових інструментів, типу МФР, магнітно-резонансної терапії, фармтерапії, масажу, тощо.
Попередня лікарська діагностика і ціни на неї у порівняння не входила, бо вони будуть просто плюсом в обох випадках.
Це я порівнював ідеальні сценарії. У реальних сума витрат може гуляти при бажанні зекономити. Але загалом пропорція буде зберігатись. У кращому випадку витрати будуть просто тотожні.
І звісно будь яка окрема послуга з фізичної терапії буде суттєво дешевша окремої послуги остеопата.
Висновок простий.
Остеопатія не дорожча за інші методики, а подекуди навіть і дешевша.
Отже, що ми зрозуміли з цього тексту.
- Остеопатія не лікує хвороби і не повинна, але може вирішити значну кількість тілесних проблем котрі псують ваше життя.
- Остеопатія не замінить повноцінної медичної діагностики, але може знайти значущі, хоча і неочевидні для інших фахівців моменти.
- Остеопатія має свої межі застосування, хоч ці межі і досить широкі.
- Врешті остеопатія не надто швидкий, послідовний, і загалом не дорогий метод відновлення здоров’я і збільшення якості життя.